Оповіді-UA

Збірка авторських творів

Previous Entry Share
Дванадцять історій - 09: Чорні вовчиці
paul_kiss wrote in opovidi_ua
Друга (фактично) та дев'ята (хронологічно) оповідь з циклу "Дванадцять історій" в жанрі фентезі. В тексті за звичаєм уживається нецензурна лексика та натуралістичні подробиці. Якщо ці речі для вас неприйнятні, вам краще утриматись від читання цієї оповіді.

* * *

РОЗПОВІДЬ ДЕВ'ЯТА
ЧОРНІ ВОВЧИЦІ

Тої ночі мені наснились дві ластівки, які падали у прірву. Вони впали і перетворились на гієн. Потім вони бігли по лісу, переслідуючи красиву лань. Вони наздогнали її і вбили, а потім перетворились на гірських вовчиць. Вони дивились мені у вічі, а я бив їх мечем, але той проходив крізь них.

Ранок розпочався як завжди - сніданок та тренування. Але Лос-Мінас викликав мене і сказав, що за 10 днів у Рігвані відбудуться масштабні святкування з іграми, карнавалом та - кульмінація - боями на арені. На святкуваннях почесним спонсором буде Ільваза II - ельфійський вельможа. Чому він там буде - це політика, а ми ділові люди та бійці, сказав Лос-Мінас. Тому важливо лише те, що він везе із собою своїх бійців, "Альйю ло Раудо", "гостей арени". Для дружніх поєдинків, але якщо не буде вистави, всі засмутяться, абсолютно всі.

Центром боїв будуть Лууданіс, тобто "Вовчиці", - сказав Лос-Мінас, - пара ельфійок-бійців. До сьогоднішнього ранку проти них мали битися брати Ліксо. Ти їх знаєш, - продовжував хазяїн, - але з ними сталась несподівана оказія - вийшли бійці відпочити у місто, зачепились з кимость, а ті виявилися колишніми каторжанами... аж з Каркула. Була бійка, старший Ліксо втратив очі, а у молодшого струс мозку, лежить непритомний і ходить під себе.

Лос-Мінас пильно тоді подивився на мене і сказав, що я навіть не уявляю, чого йому коштувало все це провернути, щоб Лууданіс вийшли не якісь брати Ліксо, а саме я. Сказав, що він переконав, кого потрібно, в тому, що замість Ліксо маю вийти саме я, а непереконливих він змусив тримати свою думку при собі.

Сказав, що я маю вийти проти них і влаштувати таку виставу, щоб не тільки натовп був задоволений, а й сам Ільваза-ельф спустив собі у штани прямо у ложі, попри те, що його бійчихи програють. Ще одну…

Трохи пізніше до школи проїхав якийсь незнайомий тип. Дуже високий, худий, смуглявий, наче все життя жив на півдні. Лос-Мінас сказав, що готувати мене до поєдинку з вовчицями будет саме він. Потім він сказав, щоб цей тип перевірив мене. Непогана вийшла вистава, зібрались всі.

Ми зійшлись, і стало зрозуміло, що той смуглявий тип не звик битися мечами традиційно. На кожен мій хід він відповідав якимись дивними ухилами. У нас так не рухаються, у нас рухи прямолінійні. Не сказати, що передбачувані, але вони "прямі". А той смуглявий рухався як вода. Чи як повітря. Я не дістав його жодного разу, а він кілька разів зміг "відрубати" мені обидві ноги та руки, "встромити" меч у живіт, "нанести" кілька зовсім неочікуваних ударів в низ спини і,"розпороти" мені пах. А я не дістав його жодного разу. Він був занадто швидким.

Звали його Нурайон, багато років він прожив серед ельфів, був рабом-бійцем. Розважав публіку боями проти диких звірів, іноді гоблінів та інших рідкісних в наших краях істот. Там його і навчили ельфійському стилю бою на мечах. Це мені потім розповів Лос-Мінас. Вже потім, коли все закінчилось. Цей Нурайон врешті втік з полону, в який його чи то продали, чи то його викрали, коли він ще був малолітнім. Він і по-нашому, власне, говорив з сильним акцентом. Ще одну…

Вся наступна седмиця перетворилась для мене на пекло. Пів дня, з самого сходу сонця, ми бігали. Нурайон сказав, що я схожий на товстого кабана, якого вовчиці вправно заженуть за хвилини дві, і це якщо вони не будуть особливо напружуватись. Не всі ельфи, мовляв, бійці, але ті, хто бійці, вони не мають проблем із диханням та швидкими переміщеннями. І те, що в очах людей "атлет", для ельфів-бійців – це товста копитна тварина. Тому для того, щоб бій не закінчився занадто швидко, він буде мене вчити. Звісно не битися по-ельфійськи, бо за десять днів це неможливо. Він збирався навчити мене контрприйомам, підступним пасткам та вузьким місцям в обороні по-ельфійськи. І ще він сказав, що він не тренує мене на перемогу, бо проти аж двох професійних "ельфійських сучок" у мене немає шансів. Сказав, що йому заплатили за те, щоб я не програв занадто швидко. Хотіли заплатити вдвічі дорожче, щоб він тренував мене на перемогу, але він чесно сказав, що перемогу обіцяти не може, взяв вдвічі менше грошей, ніж йому давав Лос-Мінас, і гарантував, що після тренування я буду здатний вбити одну з сучок перед тим, як загинути.

Коротше, з ранку ми бігали на виснаження. Потім прибігали до школи, обідали. Після чого приблизно з годину Нурайон давав мені теоретичні відомості про професійних ельфійських бійців, про "сучок" зокрема. Ясна річ, я не сидів на учнівському табуреті - одразу після обіду ми починали робити хитромудрі вправи "для розвитку гнучкості та рухливості", під час яких Нурайон і розповідав мені про все це.

Щодо їжі, до речі. Нурайон наполіг, щоб з мого раціону було виключено м'ясо та взагалі всі тваринні продукти типу яєць, молока і тому подібне. Зайва м'язова маса це зло, сказав він, особливо проти рухливих ельфійок. Самі вони тренуються з самого дитинства, ніякого традиційного їдла їм не дають, і в результаті це виходять страшні істоти, яких неможливо втомити та перемогти, які ніколи не хворіють, на яких синці не тримаються більше доби, які відчувають біль не так, як відчувають його інші. Сам Нурайон, до речі, якось існував на сирих плодах та воді. І я б не сказав, що в нього були проблеми з м'язами, не сказав би… Ще по одній.

Після вправ з "теорією" ми брали тренувальну зброю і починали працювати до вечора, з невеликими перервами.

Якщо описати його стиль бою, то це техніка непрямої активної протидії з одного боку, там немає чіткої системи блоків, і з другого боку, це безкомпромісна, безжалісна техніка атаки, в якій боєць використовує всі наявні предмети озброєння – правий меч, лівий меч або щит, обидві ноги та голову. Атака йде звідусіль, мечі допомагають ногам, ноги збивають жертву, одна рука допомогає іншій, голова перетворюється у підступний аналог дубини… Немає прямих рухів. Це важко описати. Це треба на собі відчути. Ти атакуєш, але удар іде в нікуди, а тобі вже встромили лівий меч у нирку. Ти блокуєш удар, робиш це по-нашому, а в цей час нога ворога підчіплює твою якимось невидимим чином, і ти втрачаєш рівновагу і ловиш удар щитом по голові. Тобто це набір підступних, але ретельно пропрацьованих технік атаки та оборони. "Десятки років професійного досвіду", як сказав Нурайон.

Під кінець першого дня я був весь у синцях і вже починав розуміти, як я зі своїми вміннями та знаннями можу протистати тим міфічним і непереможним Луудуніс. Спати я мав йти дуже рано, до речі. Тож жодного спілкування з друзями по школі. Жодних ігор у кості. Лише сирі плоди та вода в якості вечірньої страви, і все.

Так продовжувалось сім днів. Після чого ми перестали бігати, почали робити лише оті вправи для гнучкості. Розвивали відчуття балансу в просторі, яке у мене було "непоганим, як для людини", за словами Нурайона.

А потім настав той самий ранок. Ще одну. Наша команда приїхала у Рігвану вже вранці. Там була страшна метушня, багато людей, які раділи з чогось. Я багато спав до того, по приїзду ситно пообідав кашею, потім повільно розтягувався і розігрівався у боксі під ареною. І просто "споглядав тишу", як казав Нурайон. Десь нагорі була музика, ревіння тварин та глядачів, якісь прохідні бої. Це було довго, хоча у стані споглядання цей час пройшов непомітно. А потім за мною прийшли, щоб я висувався на арену. Ще одну.

Я коли вийшов, подивився на небо. Вже був вечір, але ще було досить достатньо світла. Арена була стандартною - симетричний п'ятикутник. Ну, це природньо, бо такі бої на аренах - це від ельфів прийшло, тому наші копіюють все з них, від термінів до геометрії. Війна вже давно була, як ніяк. Та й саме з цими ельфами ми не воювали.

Потім були труби, вступне слово того чиновника, не пам'ятаю ім'я, піднівся Ільваза, теж щось казав своєю мовою, його перекладали, потім знову труби, але я вже був у бою. Пісок мав запах крові, заліза та сирості. Потім вийшли вони. Високі, красиві. Рухались з грацією.

Що я зрозумів практично одразу — без науки Нурайона я би не протягнув на арені і кількох хвилин. Сучки не працювали саме так, як він, це була інша "школа", але разом із тим, школа, схожа на ту, проти якої він вчив мене діяти. Підсікання, переходи, хибні переміщення, непомітні маневри ногами, особливе відчуття дистанції зброї — я вже знав, до чого я маю бути готовим.

У сучок, напевно, була така сама установка зробити яскраву виставу, а не просто вбивати людську мавпу. Вони атакували першими, спочатку розійшлись по обидва боки від мене, потім одна з них щось сказала до мене голосно, інша підхопила вочевидь глумливий жарт на мою адресу, і вони побігли, підстрибнули одночасно, спрямувавши на мене мечі в ефектний, але дуже передбачуваний спосіб.

Я легко блокував ці синхронні і нескладні удари, вибивши купу іскр. Вдарив по ним кілька разів, прямолінійно і передбачувано. Трохи часу ми обмінювались ударами, працюючи на публіку, щоб було побільше грюкання мечів та щитів. Вони змушували мене крутитись навколо, заходячи зі спини та боків одночасно, але це все був лише вступ, вони не працювали на ураження, так само як і я. Головне було побільше рухів, більше шуму.

Тут раптом, обличчя тої, без шолому, опинилось прямо переді мною, і вона плюнула мені в очі якоюсь їдкою рідиною. Я одразу втратив зір, очі запекло, я втратив контроль над усім, через біль в очах відчув інший біль — хтось з них вдарив мене ногою в пах. Якби це була не арена, а бійка на темній вулиці, я був би приречений. Я впав, і крізь біль в очах та в паху я почув, як заревіли трибуни. Сучки били мене по корпусу, кілька разів ногами по голові, вони працювали на публіку. Потім біль поменшав, я почав бачити крізь сльози, ці ельфійки ходили навколо мене на відстані, вітаючи глядачів, щось вигукуючи своєю мовою. Вони дозволили мені піднятися, і я зрозумів, що вступ закінчено, час працювати на ураження.

Я пішов в атаку першим. Трохи здивував їх. Зробив прохід на без-шолома, підсік по ногах, трохи зачіпив, зловив удар мечем від з-шоломом на щит, відштовхнув, вдарив ногою, пропустив щитом по голові, вийшов з "обійм". Перед очима були "зірочки". Пішли в атаку вони. Діяли реально синхронно. І все ще працювали на публіку - вони стали поряд одна до одної, наче в строю, і мечі з гори, щоб колоти. Я впав їм під ноги, знову підсік з-шоломом, хутко відкотився, підвівся стрибком, з-шоломом вже стрибала на мене. В цей удар вона вклала всю свою вагу, бо рука під щитом просто онеміла. І тут я знову спіймав удар по голові. Онеміла вже вся голова. Я впав, але встиг відкотитися, тому меч без-шолома увійшов у пісок. Той момент, це був просто подарунок. У лежачому положенні я вдарив ногою по руці, що тримала меч, і ніби щось зламав. Це були навіть не секунди - мить. Оці підлі прийоми - без науки Нурайона це не було б можливим. Коротше, вона, без-шолома, різко зойкнула, схопилась за руку, а я вже переключився на її подругу, я увійшов в раж після успішного контрудару.

Але вона не дала мені піднятися просто так. Вона поцілила мені в ліву ногу, я встиг переміститись, але вона мене зачіпила. Якісна в них зброя, прорізала шкіряні щитки наче ті були з сухого листя. Зворотнім кувирком я підвівся, вона провела сильну атаку, я відбився, потім між нами почався зустрічний бій, ми просто атакували одне одного, і мені трохи поталанило, бо я пробив її щитом у шию. Але сучка витримала, не впала, більше того, встигла нанести мені брудний, нечіткий, але відчутний удар мечем у бік, нечіткий, тим не менш, вона мене підрізала ще раз. І тут мене щось сильно вдарило в спину.

Ну, вони дозволили мені підвестися, бо це була не розправа, мала бути вистава. Переді мною були вже покоцані сучки, одна була озброєна лише щитом, бо праву руку я їй таки вивів з ладу. Бо щит кріпиться на руці щільно, і зняти його можна лише за допомогою правої руки. І та у без-шолома висіла в неприродній вигляд. А у другої, з-шоломом, морда посиніла якось, бо видно, я її непогано дістав щитом по горлу. Але і я сам не сяяв: дві різані рани, весь у піску та власній крові. Вдарила мене по спині без-шолома, розігналась і влетіла в мене.

Вони знову атакували мене з фронту, наче у строю. Я заблокував з-шоломом щитом, і вирішив добити суку без руки. Я закрився від з-шоломом щитом, прийняв головою удар моєї сучки, і встромив їй у стопу меч. Одразу ж видернув його, заблокував підніжку з-шоломом, навалився на свій щит і відштовхнув пизду. Я цілком переключився на неї, без-шолома я залишив за спиною, бо розсудив, що вона вже не боєць з перебитою правою рукою та проколотою ногою.

У мене пішла носом кров від сильних струсів голови. І я вже починав погано бачити, бо кров з мене все витікала потроху. Далі сталась дуже неприємна хуйня для мене. Я та з-шоломом обмінювались ударами, це був дуже видовищний зустрічний бій, але вже не на показовість, а на ураження. Кілька ударів, дзвін металу, потім вона, не знаю, як, вивертається і робить удар знизу вгору, на який я встигаю відреагувати - я відхилився назад - вона не влучає у моє підборіддя, але її меч входить прямо мені під щит, по моїх пальцях. Пальців от немає. Лише два залишилось, а решта обрубки.

Ще по одній... Біль я не відразу відчув, ще обмінялись декількома ударами. Сучка теж видихалась вже. Тим більше що у горло я її таки сильно вдарив, там вже синець був, і дихати їй було важко. А потім я застосував один страшний прийом, якому мене вчив Нурайон. Я спровокував суку на удар ногою. Для цього атакував, потім пішов у захист, зробив вигляд, наче оступився та впав на коліно; тут вона робить удар ногою мені в груди, але на мить я її випереджаю і вгоняю вістря меча їй між ноги. А сам падаю у бік, випустивши зброю.

І тут на мене падає сука без-шолому. Падає і б'є по голові щитом. На мить я втрачаю свідомість, потім приходжу до тями від болю. Вона стоїть на колінах наді мною і б'є щитом. Я б'ю її кулаком в обличчя, вона падає, потім я підводжусь, у вухах наче набито шерсті, я погано чую, проблеми з зором. Мені потрібен був мій меч, а він був між ногами у другої сучки. Вона лежала, ноги ворушились, але нібито вона була непритомна.

Я докульгав до неї, витягнув меча, пішов до тої з переламаною рукою. Мені було вже реально погано, це від струсів голови та втрати крові. Але я збирався довершити виставу, щоб про це довго говорили потім, а не просто так взяли і забили одне одного до смерті.

Підійшов я до неї, вона якось ворушилась з розбитим носом і зламаною верхньою щелепою. Я збирався зробити жахливе, щось на мене найшло, я не знаю, звідки то було. Я вдарив її ногою в обличчя, наступив на зламану руку, вона закричала, я встромив меч їй під пахву і перерізав живі тканини, де рука зі щитом кріпилась до тіла. Було багато крику і крові, і потім ревіння трибун. Я підняв зір, вперше за час поєдинку. Мене вразило, скільки було глядачів. Вони всі щось волали. Я відчув спазм у горлі, мене знудило на ельфійку, я впав на коліна біля неї. Десь здалеку, крізь шум у вухах до мене долетали синхронні вигуки: "Ріж! Ріж!" Як наставляв мене Лос Мінас, я мав служити натовпу, робити те, що він хоче бачити. Я підняв меч і відрубав-відрізав ту поламану руку. Ельфійка була вже непритомна, але ноги ворушились. Я почав плутатись, де мої думки, а де крики трибуни "Ноги! Ноги! Ноги!"

Але мене вдруге знудило, я почував себе дуже погано, тому я хотів закінчити все швидше. Я підійшов до другої ельфійки і відрубав їй руки також. Потім я взяв ці чотири кінцівки, підійшов у напрямку тої центральної трибуни і привітав почесних глядачів, того місцевого чиновника, не пам'ятаю ім'я, і ельфа, Ільвазу II. Ельфу вистава сподобалась. Він підвівся і привітав мене, піднявши обидві руки. А потім сів.

Десь із тиждень я лежав трупом, бачив жахи у маренні, де мене переслідували духи з жіночими обличчями, як красивими, так і зруйнованими.

А Нурайон зник потім. Лос Мінас сказав, що умовляв його залишитись у школі, але той поспішав від'їхати, наче когось чекав та боявся. Ще по одній.


--
paul_kiss
14.06.2012


Мои рассказы: Мясной отдел, Вертолётчица, Пельмень, Под ликом Лунуса, Дневник Местрагомарида, Охота на большого жука, Бутерброд, Спирт, Первый снег, Фугасик,Графиня Крефіа, Чорні вовчиці
Теги:

?

Log in